тест 2 Сталевий ринок Саудівської Аравії: повернення до реалізму

Продажі готової сталі знизяться до 12,8 млн т за підсумками 2026 року

Тривале і стрімке зростання будівельної галузі виявилося непідйомним для її головного драйвера, саудівського держбюджету. Уряду довелося переглянути амбітні мегапроєкти в межах програми Vision 2030. Найдорожчі футуристичні концепти відкладено, фінансування спрямовується туди, де є критичні дедлайни та жорстка економічна доцільність. Війна в Перській затоці погіршує ситуацію. Звідси й неминуча корекція попиту на сталь.

Профіль ринку

Саудівська модель — класична для регіону MENA. На довгий прокат припадає більшість споживання сталі. Зусилля уряду з розвитку автопрому поки що не впливають на структуру ринку. Значну частку продажів плоского прокату генерує трубна галузь. Її основні клієнти — нафтовий гігант Saudi Aramco, держагентство SWA і держкомпанія SWPC, оператори системи опріснення.

Частка імпорту у сталевому балансі стабільно знижувалася у 2021–2025 роках, попри зростання попиту. Це пов’язано з розвитком власних сталеплавильних і прокатних потужностей. Скорочення відбувалося у сегменті довгого прокату. Потребу у високотехнологічному плоскому прокаті саудівська металургія покриває лише частково. Він залишається основою імпорту, передусім у грошовому вираженні.

Імпорт сталевих напівфабрикатів включено до загальної статистики закордонних поставок. Його формують приватні мінізаводи-перекатники. Для них це гнучкий інструмент — закупівля у сторонніх виробників, коли внутрішні ціни на заготовку стають вищими за зовнішні.

Імпорт довгого прокату зберігається через логістичні особливості. Поставки з розташованих неподалік заводів ОАЕ та Оману до прикордонних регіонів часто дешевші за внутрішнє транспортування через пустелю. Також він активізується за пікового попиту на будмайданчиках.

Серед імпортерів беззаперечно лідирує Китай зі щорічним обсягом $3,5–4,9 млрд. Це головне джерело дешевого плоского прокату. Індія з $1,5–1,8 млрд переважає у постачаннях заготовки для саудівських мінізаводів. Також звідти надходить листовий прокат.

Далі йдуть ОАЕ з $1,3 млрд, Бахрейн з $1,2–1,6 млрд і Оман з $0,8–1 млрд. З цього напряму надходять арматура і профільний прокат, а також готові будівельні металоконструкції (МК). Одразу за ними — Південна Корея з $0,7 млрд. Звідти постачається високотехнологічний плоский прокат для автопрому та мегапроєктів.

Епізодично саудівські виробники відвантажують сталеву продукцію до сусідніх країн GCC, Іраку, Йорданії, до Північної Африки. Але здебільшого вони орієнтовані на внутрішній ринок. Річний обсяг експорту становить у межах $0,5–1 млрд, переважно арматура. Цифра охоплює реекспортні операції металотрейдерів із GCC. Вони використовують саудівську митну територію як транзитний хаб.

Попит на довгий прокат: житлове будівництво

Будівництво забирає 70–75% усього споживання сталі. Поза сировинними секторами воно є головним драйвером саудівської економіки. Житлове будівництво робить основний внесок у галузеві показники. Це основа державної економічної стратегії Vision 2030.

Зниження кількості дозволів, виданих у 2025 році, не означає охолодження сектору. Корекцію спричинено скороченням приватного малоповерхового будівництва.

Ще у 2016-му рівень володіння власним житлом у Саудівській Аравії становив 47%, черги на житлову держпідтримку розтягувалися на багато років. Запуск держпрограми Sakani з 2017 р. змінив ситуацію, істотно підвищивши попит на сталь.

Sakani працює у зв’язці із саудівським державним Фондом розвитку нерухомості (REDF). Через нього учасники програми отримують безповоротний грант у розмірі $27–40 тис. на початковий внесок за житло, що будується. Якщо сума внеску більша, різницю доплачує позичальник. Якщо цього достатньо, держава повністю покриває його власним коштом.

Далі REDF щомісяця виплачує банку відсотки на суму іпотечного боргу до $133 тис. Якщо позика дорівнює цій сумі або менша за неї, позичальник повністю звільняється від сплати відсотків. Якщо ж більша, персональні платежі нараховуються на залишок боргу за винятком $133 тис.

Практичну реалізацію Sakani забезпечують Roshn і NHC. Roshn — найбільший державний девелопер, створений безпосередньо суверенним фондом країни (PIF). Roshn безпосередньо зводить величезні житлові райони в Ер-Ріяді, Джидді, Східній провінції та інших регіонах.

Це сучасні квартали з розвиненою інфраструктурою (парки, школи, мечеті, торговельні й медичні центри), спроєктовані за стандартами урбаністики з акцентом на екологічність і зниження залежності від автомобілів.

Національна житлова компанія (NHC) працює за іншим принципом. Вона отримує від держави величезні земельні ділянки (часто безкоштовно або на пільгових умовах), розробляє глобальні проєкти забудови та залучає приватні будівельні компанії для реалізації.

Вони охоче співпрацюють з NHC. Держава в її особі забезпечує підведення базових інженерних комунікацій і гарантує збут готового житла через Sakani. Водночас NHC залишається оператором проєктів. Саме вона проводить масштабні тендери, закуповуючи мільйони тонн арматури, цементу та МК. Далі ці обсяги розподіляються між субпідрядними будівельними компаніями.

Попит на сталь у секторі житлового будівництва формують два основні гравці, Roshn і NHC. Централізація закупівель дає державі змогу краще управляти витратами на Sakani. Зростання забезпеченості власним житлом до 68% за підсумками 2025 року доводить ефективність цієї схеми.

Серед найбільших проєктів останніх років:

• Sedra в Ер-Ріяді. Розрахований на 30 тис. житлових одиниць із населенням 100–120 тис. осіб. Флагманський проєкт Roshn площею 20 км². Старт продажів і заливання фундаментів припали на 2021 рік, перші готові черги передано власникам у 2023-му. Головний споживач арматури та будівельних МК у Центральній провінції.
• Alarous у Джидді. 18–20 тис. нових будинків і квартир на ділянці 10 км². Активна фаза тендерів і будівельних робіт припала на 2023–2025 рр. Один із найзначніших споживачів сталі в Західній провінції.
• New Murabba в Ер-Ріяді. Передбачає 104 тис. од. житла на площі 19 км². Запущений на початку 2023-го, у 2024–2025 роках тривали земляні роботи та зведення каркасів будівель.
• Warefa в Ер-Ріяді. Урбаністичний центр на 20–25 тис. од. житла. Активні будівельні роботи у 2021–2025 рр.

Попит на плоский прокат: інфраструктурне будівництво

Інфраструктурні проєкти в Саудівській Аравії забезпечують попит насамперед на плоский прокат і спеціалізовані труби. Дефіцит прісної води — головна причина, через яку найбільші обсяги фінансування виділяються для SWA і SWPC.

Щоби вода з опріснювальних заводів на узбережжі Червоного моря і Перської затоки доходила до внутрішніх регіонів і столиці, прокладають системи магістральних водогонів. Головні проєкти останніх років:

• Водогін Jubail — Buraidah завдовжки 587 км. Будівництво I черги розпочалося в жовтні 2025 року. Окрім укладання сталевих труб діаметром 2,5 м, передбачено зведення 9 резервуарів загальним об’ємом 1,6 млн м³. Роботи виконує саудівська Mutlaq Al-Ghowairi Contracting Co. Вартість проєкту сягає $2,3 млрд.
• Розширення водогону Ras Al Khair — Riyadh. Протяжність нових ліній становить 391 км. Контракти вартістю $800 млн на постачання сталевих труб діаметром 1,8 м для цієї системи отримала Group Five Pipe Saudi. Роботи з укладання планується завершити до кінця 2026 року.
• III черга водогону Jubail — Riyadh завдовжки 412 км. Планує два паралельні сталеві трубопроводи діаметром 2,23 м і 14 резервуарів загальною місткістю 2,38 млн м³. Роботи велися у 2019–2023 рр. турецько-саудівським консорціумом Limak.
• Shuqaiq 3, високотехнологічний завод із опріснення морської води, збудований у 2021–2022 роках. Водночас було створено надскладну інженерну систему Shuqaiq Phase 3 Water Transmission System. Потужні насоси закачують опріснену воду із заводу в сталеві труби та піднімають на висоту понад 2 тис. м над рівнем моря до міст Абха й Самта через тунелі, прорубані в скелях. Роботи потребували колосального обсягу високоміцних МК.

Сукупно це сотні тисяч тонн LSAW і HSAW із листової сталі.

Другий за величиною драйвер попиту на плоский прокат — інфраструктурні роботи Saudi Aramco. У 2021 році компанія розпочала мегапроєкт MGS-3 (Master Gas System Expansion Phase 3) вартістю $8,8 млрд. Передбачено прокладання 4153 км нових магістральних і розподільчих нафтогазопроводів.

Серед них вирізняються магістральні трубопроводи «Схід — Захід» (EWGP) завдовжки 1712 км і «Південний транзитний напрямок» (EWJZG-1) завдовжки 1230 км. На цих об’єктах укладаються LSAW із корозійностійкого товстолистового прокату. Контракти на ці обсяги виконували як провідні світові виробники, так і локальні гравці, наприклад саудівська East Pipes Integrated Company for Industry.

Ще один мегапроєкт Saudi Aramco — освоєння сланцевого родовища Jafurah, яке розпочалося у 2021-му. У межах I і II фаз будувався гігантський газопереробний завод Jafurah Gas Plant із супутньою інфраструктурою. Сюди пішли сотні тисяч тонн OCTG.

Будівництво транспортної інфраструктури в Саудівській Аравії забезпечує попит на сортовий і важкий фасонний прокат. Головний проєкт 2021–2025 років — створення «з нуля» метрополітену в Ер-Ріяді, одного з найбільших у світі. Охоплює 6 підземних ліній загальною довжиною понад 170 км і 85 станцій. Сюди пішли сотні тисяч тонн арматури, сталевих труб, балок, рейок і МК.

Влада Саудівської Аравії робить акцент на сонячній енергетиці. Але вітроенергетика теж розвивається. Просто зараз у стадії активного будівництва ВЕС Starah Wind Power Plant на 2 ГВт і Shaqra на 1 ГВт. Ексклюзивним постачальником вітротурбін є  китайський виробник Goldwind.

Гігантські турбіни потужністю 10 МВт монтуватимуть у саудівській пустелі на баштах заввишки 148 м. Ці об’єкти — колосальний споживач важкого конструкційного прокату, товстолистового прокату. Влаштування баштових фундаментів у піщаному ґрунті потребує величезної витрати арматури.

Перспективи сталевого попиту 2026

Споживання сталі в Саудівській Аравії у 2021–2025 рр. упевнено йшло вгору завдяки Vision 2030. Невелике просідання у 2023 році пояснюється посиленням монетарної політики Саудівського центрального банку (SAMA). Рекордного значення 15,6 млн т досягнуто у 2025 році на тлі зростання бюджетного дефіциту до 5,3 % від ВВП. Він виявився максимальним за весь постпандемічний період.

Причина — падіння світових цін на нафту до $69,1/бар. За оцінками МВФ, щоб звести держбюджет «у нуль», Ер-Ріяду потрібно $85–91/бар.

Фінансовий стрес 2025 року змусив уряд увімкнути режим жорсткої бюджетної дисципліни щодо мегапроєктів.

«У нас немає абсолютно жодного его. Якщо ми щось анонсували, але бачимо потребу скоригувати плани, змінити пріоритети, відкласти чи скасувати проєкт — ми зробимо це, й оком не змигнувши», — заявив 2 грудня 2025-го міністр фінансів Мохаммед аль-Джадаан, коментуючи затверджений держбюджет на 2026 рік.

Повністю Vision 2030 ніхто не скасовував, це особистий престиж спадкоємного принца Мухаммеда ібн Салмана Аль Сауда. Але наддорогі амбітні мегапроєкти скориговано за його вказівкою.

Як приклад, промислово-логістичний хаб Oxagon у складі мегапроєкту NEOM. Спочатку замислювався як найбільший у світі плавучий промисловий комплекс, місто і порт біля узбережжя Червоного моря, у зоні ключових судноплавних шляхів. Вартість цього проєкту, що передбачав, зокрема, будівництво гігантського дата-центру потужністю 1,5 ГВт, становила $12 млрд.

Зрештою Oxagon почали зводити на березі, на місці колишнього порту Дубая. Там збудовано відносно невеликий причал завдовжки 900 м, проведено днопоглиблювальні роботи для приймання великотоннажних суден. Нині триває будівництво контейнерного термінала на 1,5 млн TEU на рік. «Проєкт майбутнього» трансформувався у звичайний наземний індустріально-логістичний парк.

Не менш футуристичний проєкт The Line (також частина NEOM) передбачає будівництво 2 паралельних дзеркальних стін-хмарочосів заввишки 500 м і завдовжки 170 км. Проєкт презентувався як «місто майбутнього» без наземних доріг, машин і викидів СО2.

Ширина між стінами будівель-хмарочосів має бути лише 200 м. Усередині цього простору вертикально організовується все життя: житло, офіси, парки, соціальна інфраструктура й високошвидкісний транспорт під землею.

За даними внутрішнього аудиту, що потрапили до ЗМІ, фактична вартість проєкту становить $8,8 трлн, або 25 річних бюджетів Саудівської Аравії. У підсумку замість 170 км роботи розгорнулися на ділянці завдовжки 2,4 км. Тут встигли частково звести фундаменти, але потім будівництво призупинили до 2030 року.

Під «заморожування» потрапив і проєкт Mukaab — будівництво першої у світі повністю імерсивної будівлі-атракціону в Ер-Ріяді вартістю $50 млрд. Усередині цього гігантського куба заввишки 400 м передбачається понад 2 млн м² торговельних площ, готелів, університетів, музеїв і преміального житла. Внутрішні стіни куба — колосальний круговий LED-екран із голограмами, згенерованими технологіями ШІ. Будівництво зупинилося на стадії земляних робіт.

Аналогічна доля спіткала проєкт гірськолижного курорту Trojena. Його планувалося збудувати в пустелі до Зимових Азійських ігор-2029. Штучне прісноводне озеро завдовжки 2,8 км, воду для якого мали качати в гори з Червоного моря. Футуристичне містечко у величезному гірському розломі з житловими кварталами, розважальними зонами, садами і торговельними центрами.

Початкова вартість Trojena становила $19 млрд, після деталізації зросла до $38 млрд. У березні 2026 року Фонд державних інвестицій (PIF) через NEOM Co. розірвав контракт з італійським будівельним концерном Webuild Group. Італійці встигли частково збудувати греблі під майбутнє озеро і частково прокласти тунелі під водопровід. Проєкт переведено до статусу «заморожених», проведення Зимових Азійських ігор-2029 передали Казахстану.

Зупинка амбітних мегапроєктів обійшлася недешево. Після їхньої ревізії PIF списав збитки сумарно на $8 млрд. Через це загалом за 2026-й споживання сталі скоротиться до 12,8 млн т.

Перспективи попиту на сталь у 2027 році

Війна в Перській затоці, ракетні удари й атаки БПЛА по нафтовій інфраструктурі обвалили саудівський нафтоекспорт нижче від позначки 4 млн бар. на добу до вересня 2026-го. Довоєнний показник останніх років становив 6–6,5 млн бар. Зростання світових цін на нафту до $90,86/бар. за січень–вересень не покриває втрату фізичних обсягів експорту. Це передбачає у 2027 році подальше скорочення бюджетних витрат, головного драйвера попиту на сталь.

Проте реалізація Vision 2030 триватиме, підтримуючи продажі готової сталі на рівні, базовому для саудівської економіки. Безумовними драйверами стануть підготовка до Всесвітньої виставки Expo 2030 в Ер-Ріяді та до футбольного ЧС-2034, який прийматиме Саудівська Аравія. До ЧС ще далеко, але, крім нього, королівство проведе Кубок Азії з футболу 2027 року. Тому роботи з розвитку спортивної інфраструктури тривають на повну.

Із 15 запланованих стадіонів турніру три вже перебувають на стадії активного будівництва. Найпершим планується завершити Aramco Stadium на 47 тис. посадкових місць. King Salman International Stadium на 92 тис. місць мають здати у 2029 році, і зараз важку будівельну техніку вже виведено на об’єкт. Розпочато повну перебудову стадіону King Fahd Sports City. За масштабом робіт і витратами МК його реконструкція майже не відрізняється від нового будівництва.

У межах підготовки до Expo 2030 земляні роботи продовжують на північному заході Ер-Ріяда. Тут зведуть понад 230 гігантських павільйонів. Загальна площа виставкового містечка становить 6 км2, а у 2027 році розпочнеться монтаж сталевих каркасів будівель. Усі ці об’єкти гарантовано буде збудовано. На відміну від мегапроєктів Vision 2030, їм не загрожує бюджетний секвестр.

Розширення метрополітену триватиме. Продовження другої лінії перейшло у стадію проходження тунелю загальною довжиною 7 км. Вона з’єднає історичний район Дірія з майбутньою пересадковою станцією 7-ї лінії. Тут збудують 5 нових станцій. Контракт вартістю $2,8 млрд отримав консорціум на чолі з італійською Webuild.

Будівництво 7-ї лінії метро також належить до категорії гарантованих. Вона з’єднає Дірію і New Murabba з майданчиком Expo 2030. Її загальна довжина становить 65 км, із них 47 км — підземний тунель. На початку вересня 2026 року Королівська комісія офіційно затвердила контракт на проєктування та будівництво нової вузлової станції метро просто під територією Expo. Вона врізається у вже наявну 4-ту лінію, яка йде від нового міжнародного аеропорту ім. короля Салмана.

Ці роботи у 2027 році потребуватимуть величезних обсягів важкого профілю: рейок, балок, тюбінгів, а також арматури. Для попередніх 6 ліній арматуру постачала Hadeed, МК — Al Nafie Steel, Rajhi Steel і Zamil Steel. Контракти на спеціалізовані високоміцні метизи отримала британська SFS Group, німецька Herrenknecht – на прохідницькі щити. Французький концерн Alstom і канадська Bombardier постачали не лише поїзди, а й контактні рейки, а також готові МК — системи естакад.

MGS-3 у 2027-му переходить у стадію стикування готових ділянок. Використання готової сталі на цьому фінальному етапі буде мінімальним. Але в портфелі Saudi Aramco залишаються інші проєкти з величезним потенціалом споживання сталі:

• Subsea7, розвиток нафтогазовидобутку в Перській затоці. У 2027 році передбачається укладання 106 км внутрішньопромислових і експортних трубопроводів на саудівській частині шельфу. Один із найдорожчих і технічно найскладніших морських проєктів компанії.
• Завершення будівництва Fadhili Gas Plant. До листопада 2027-го має завершитися монтаж кількох підвідних і відвідних розподільчих газопроводів загальною довжиною понад 150 км.
• «Зелений» проєкт. Aramco створює один із найбільших у світі хабів з уловлювання та зберігання вуглецю (CCS). У межах проєкту до кінця 2027 року завершиться будівництво магістральних трубопроводів для транспортування зрідженого СО2 від заводів у Jubail до підземних сховищ. Протяжність мережі перевищує 200 км, контракт на постачання труб отримала Saudi Steel Pipe Co.

Ці проєкти мають критичне значення і не підлягають перегляду.

Безумовно триватиме реалізація водної програми відповідно до Vision 2030. Загалом до 2030 року має бути прокладено понад 11 тис. км магістральних водопроводів. У 2027-му стартує будівництво додаткової лінії Jubail-Buraidah II довжиною 348 км.

За підсумками 2026-го Саудівська Аравія впритул наблизиться до цільового показника Vision 2030 або досягне його — 70 % забезпеченості власним житлом. Але це не означає, що у 2027 році його перестануть будувати. У країні один із найвищих у регіоні показників приросту населення. Причому 70%, за даними офіційного перепису, — люди віком до 35 років. Частка громадян віком до 25 років — 37%.

Це величезний потенціал попиту на нове житло з боку молодих сімей. Крім того, у країні постійно збільшується кількість іноземних робітників та інженерів, яким потрібно десь жити. Для задоволення їхніх потреб держава розвиває будівництво спеціального орендного житла за програмою Build-to-Rent.

З огляду на ці фактори, 2027 року в Саудівській Аравії прогнозується подальше зниження попиту на готову сталь до 11,5–12 млн т.