Німеччина є провідним виробником сталі в ЄС і посідає сьоме місце у світовому рейтингу країн-виробників. Близько половини сталі в цій країні виробляється з переробленого металобрухту. Згідно зі статистичним звітом WV Stahl, частка сталі, виробленої з брухту, становила від 42,8% до 44,3% у період з 2016 по 2021 рік. З огляду на плани німецької сталеливарної промисловості щодо скорочення викидів CO2 використання сталевого брухту місцевими виробниками має збільшитися. Однак цифра залежатиме від різних факторів, у тому числі витрат на електроенергію.
BDSV (Німецька асоціація з переробки сталі) є найбільшою такою асоціацією у Європі. Вона представляє інтереси компаній у Німеччині, що працюють у сфері послуг з утилізації відходів та переробки сталі.
Бернд Мейєр, відповідальний за зв’язки з громадськістю в BDSV з 2016 року, розповів GMK Center про споживання та поставки брухту для німецької сталеливарної промисловості.
– У 2021 році близько 45% сталі, виробленої в Німеччині, було отримано з переробленого металобрухту. Остаточних даних за 2022 рік поки що немає, але можна припустити, що частка брухту як сировини майже не змінилася. Попит на металобрухт залежить від різних факторів, у тому числі від економічної активності, доступності цієї сировини та її ціни. Світовий попит на металобрухт останніми роками загалом зростав.
– За використанням сталевого брухту Німеччина знаходиться в середині списку з 27 країн ЄС з показником 45,3 (у 2021 році). На першому місці Італія – 88%. Це пов’язано з тим, що частка виробництва сталі в електродугових печах (EAF) в Італії набагато вища. У Німеччині переважає виробництво в кисневих конвертерах – 70%, а частку EAF припадає 30% від загального обсягу виробництва сталі.
Загалом країни ЄС спожили 87,9 млн т металобрухту у 2021 році (+16,7% до 2020 року). Проте варто зазначити, що ЄС є нетто-експортером сталевого брухту, причому експорт значно перевищує імпорт. Сталеливарні заводи в ЄС не використовують стільки брухту, скільки виробляє промисловість з переробки сталі.
– Остаточні цифри на 2022 рік поки що невідомі. Проте можна констатувати, що виробництво сталі значно впало в другій половині 2022 року.
За даними німецької асоціації виробників стали WV Stahl, у 2022 році в Німеччині було вироблено 36,8 млн т сталі, що приблизно на 8% менше, ніж у 2021-му. Це найнижчий річний показник (за винятком коронавірусного 2020-го) з 2009 року. Падіння, яке припало переважно на друге півріччя 2022 року, слід розглядати на фоні загального промислового спаду, пов’язаного з війною в Україні, енергетичною кризою, інфляцією та нерозв’язаними проблемами з ланцюжками поставок. Виробництво в EAF, які використовують брухт, скоротилося на 9%, а конвертерне – на 8,2%.
– Ми очікуємо більш високого рівня використання сталевого брухту через необхідність скорочення викидів CO2 . Однак це залежатиме від обсягів виробництва сталі та витрат на енергію. Загалом ми прогнозуємо стійкий попит на брухт у 2023 році.
– У 2022 році Німеччина імпортувала 4,3 млн т брухту. Можна припустити, що загальний обсяг поставок з-за кордону в 2023 році буде приблизно таким самим. Основними постачальниками є Нідерланди, Чехія та Польща.
– Загальний обсяг експорту брухту з Німеччини становить близько 7,7 млн т. У 2023 році цей обсяг серед іншого значною мірою залежатиме від того, скільки брухту використовуватиме металургійний сектор Німеччини. У найближчому майбутньому дефіциту металобрухту на експорт не передбачається. У Європі основними експортерами залишаться Нідерланди, Бельгія та Румунія.
– Ні, дефіциту металобрухту в найближчому майбутньому не буде. Це станеться лише в тому випадку, якщо частка сталі, що виробляється з металобрухту, значно збільшиться в порівнянні з нинішнім рівнем близько 45%. Однак зараз немає ознак значного збільшення використання сталевого брухту у виробництві сталі, оскільки на кисневі конвертери, як і раніше, припадає 70% виробництва сталі в Німеччині.
– Найближчим часом нестачі брухту не буде. Європейській промисловості з переробки сталі потрібні вільні світові ринки без торговельних бар’єрів.
– Зараз пропозиція металобрухту обмежена, особливо амортизаційного брухту. Ми очікуємо, що сильні експортні ринки підтримають ціни на сталевий брухт. Однак невизначеність на ринку, як і раніше, є високою. Цей ринок залишається короткостроковим, і він визначається багатьма змінними.
– У Німеччині на електродугові печі протягом багатьох років припадало 30% виробництва сталі. Оскільки у виробництві сталі в EAF використання брухту становить майже 100%, електродугове виробництво слід розширювати.
– ЄС надає багато субсидій, але вони призначені переважно для технологій виробництва сталі з використанням водню.
Наприклад, виробник сталі Salzgitter має намір поступово замінювати гази на основі вугілля, необхідні для виплавки залізняку, воднем. Компанія направить €1 млрд ($1,2 млрд) до 2025 року на створення заводу прямого відновлення заліза, який спочатку працюватиме на природному газі, а потім на зеленому водні, отриманому за допомогою енергії з відновлюваних джерел.
Thyssenkrupp також планує використовувати водень замість вугілля для своїх доменних печей. Компанія планує інвестувати €10 млрд протягом десяти років, щоб перетворити свій завод у Дуйсбургу, найбільший металургійний комплекс у Європі, на кліматично нейтральний об’єкт. Ціль – скоротити викиди CO2 на 30% до 2030 року та досягти вуглецевої нейтральності до 2050 року.
Крім того, ArcelorMittal планує виробляти на своєму заводі в Гамбургу вуглецеву нейтральну сталь з використанням «зеленого» водню. Компанія націлена на скорочення викидів CO2 на 30% до 2030 року та досягнення вуглецевої нейтральності до 2050 року.
Ці плани є реалістичними, але їх складно виконати, оскільки вони вимагають значних інвестицій, політичної підтримки, технологічних інновацій та споживчого попиту на продукцію з екологічно чистої сталі. Німеччина запустила програму фінансування проэктів із виробництва зеленої сталі на суму до €5 млрд протягом п’яти років. З погляду сталепереробної промисловості виробництво сталі в електродугових печах необхідно додатково розширити, оскільки це допоможе скорочувати викиди CO2 та економити первинні ресурси.
Українська промисловість попри виклики пов'язані з повномасштабним вторгненням демонструє рішучу готовність працювати на економічному фронті.…
Війна внесла суттєві зміни в логістичні ланцюги ГМК України. Компанії мусили терміново шукати нові шляхи…
Блокування чорноморських портів збільшило інтерес українських вантажовідправників до портів Придунав’я. До війни вони не відігравали…
Український бізнес виявився дуже адаптивним до умов військового стану. Якщо весною минулого року не працювало…
Український ринок фарбованого прокату багато в чому залежить від ділової активності в будівельній сфері, яка…
Український ринок металоторгівлі на собі відчуває зниження рівня ділової активності. Попит на металопрокат суттєво впав…