Багато сталі, мало попиту. Сталева індустрія в глухому куті

Перипетії на ринках промислових металів не припиняються. Якщо в першому кварталі року більшість гравців з оптимізмом дивилися у майбутнє, очікуючи укладання торгової угоди між Сполученими Штатами і Китаєм, то в другому кварталі настрої змінилися. Переговори між США і КНР зайшли в глухий кут. У міру наростання напруженості знизилася економічна активність у Штатах, Китаї та Європі. Слідом за цим впали й ціни.

Світові ціни на сталь перебувають під безперервним тиском з березня 2018 року, коли адміністрація Дональда Трампа запровадила імпортні мита. Обмеження імпорту в США привело до драматичної зміни світових сталевих торгових потоків. У галузі спостерігаються велика пропозиція, слабкий попит, високі закупівельні витрати та стабільно низькі ціни на сталь. Ситуація складна.

Сукупність цих факторів і визначатиме цінову ситуацію на ринках промислових металів у найближчі місяці. Найбільш важливими факторами є торгова війна, монетарна політика центральних банків США (ФРС), єврозони (ЄЦБ) і Китаю (НБК), а також курс долара та економічна активність в різних країнах.

Інвестори побоюються вкладати в промислові метали

Торгові війни – ключова тема на ринках промислових металів. Китайський лідер Сі Цзіньпін задає високі стандарти, з якими Трамп готовий погодитися тільки за певних умов. Китай, тим часом, не хоче приймати ці умови. На початку липня стало зрозуміло, що США і Китай знову планують провести переговори. Однак швидкого вирішення торгового конфлікту чекати не варто.

Невизначеності, що виникла в результаті торгових дебатів, виявилося достатньо, щоб багато інвесторів відмовилися поки що від вкладень у промислові метали. Вони вважають, що чим довше триває торговельний спор, тим більша ймовірність глобального спаду. А в умовах спаду інвестувати в commodities – не найкраща ідея. Тобто поки не вирішиться торговий конфлікт, ціни на промислові метали будуть відносно низькими. Щойно укладуть угоду, ціни почнуть швидко відновлюватися.

Світова металургія в глухому куті

Світове виробництво сталі зростає, а попит з боку кінцевого користувача – ні. Запаси продукції на заводах залишаються високими. Експортні ринки заполонила дешева сталь. Галузь отримує фінансову підтримку від влади у формі спеціальних податкових режимів або різного роду стимулюючої економічної політики. Усе це призвело до нагромадження величезної кількості неефективних і непродуктивних металургійних компаній. Існування цих зомбі-компаній, у свою чергу, призвело до того, що глобальні виробничі потужності розрослися до масштабів неприборканого монстра. Сталеливарний сектор уже давно перебуває в такій ситуації, і поки що вона нікуди не зникне.

Тиск на ринках сировини

Ціни на коксівне вугілля, як і раніше, доволі високі, хоча цього року вони впали приблизно на 4%. Зниження було викликано поєднанням таких факторів, як високі запаси сировини на сталеливарних заводах, достатня пропозиція з боку Австралії і невелике послаблення попиту.

Що стосується залізної руди, то попит на неї зберігся, тоді як з поставками почалися перебої через аварії на дамбі Vale в Бразилії. У результаті ціни на руду цього року зросли майже на 70% – фактично повернулися до рівня 2014 року.

Як бачимо, тиск на маржу сталеливарних компаній залишається високим. Це означає, що сталеливарники прагнутимуть до зниження витрат, зокрема – купувати більш дешеві типи залізної руди.

Переклад і адаптація Ілони Македон

Оригінальну версію тексту читайте тут

GMK Center має ексклюзивне право на переклад і публікацію колонок Каспера Бургерінга на Abnamro.nl