Чи є у країни фінанси для промисловості та технологій

Що таке гроші? Це знаки, які держава та суб’єкти господарювання погоджуються приймати в обмін на товари та як свідчення сплати податків. Це спрощене визначення. Одне із визначень.

Отже, якщо ви маєте легітимне право на обладнання, яке ці знаки випускає, чи є у вас гроші?

Ну звісно ж, є! Ще й стільки, скільки вам потрібно. Україна має власну суверенну грошово-кредитну систему та національну валюту. Отже, можна казати, що гроші в країні завжди є, принаймні для пріоритетних напрямів. Треба лише ці напрями ідентифікувати (для себе) і далі фінансувати.

Власне, це розуміють і в Україні. Ті, кому треба. На деякі напрями держава та НБУ завжди знаходять кошти, особливо не переймаючись розміром фіскального дефіциту. Картину цих пріоритетів і напрямів дає дуже цікавий графік з Інфляційного звіту НБУ за квітень 2020 року.

Що ж ми бачимо? У всі періоди незмінним об’єктом пріоритетного фінансування була фінансова система, тобто банки. У них системно вливають кошти НБУ та уряд через дефіцитне фінансування, іншими словами через емісію. Наприклад, у 2016 році на докапіталізацію банків було витрачено близько 5% широкого дефіциту сектору державного управління із загальних 7% від ВВП. Простіше кажучи, для цього було емітовано чи надруковано близько 140 млрд грн (еквівалент $5,5 млрд), а в наступному 2017-му — ще близько 70 млрд грн.

А яку фінансову підтримку отримали в цей час сектори, пов’язані із виробничим та технологічним розвитком країни? Максимум 1-1,5 млрд грн. Тобто мізер, нічого…

Отже, в країні, яка має суверенну валюту, кошти для розвитку завжди будуть. За потреби уряд та НБУ збільшують дефіцит та випускають гривню. Вони завжди знаходять її для банків і фінансового сектору, і ніколи — для виробництва та технологій, тобто для реальної економіки, яка створює додану цінність і робочі місця.

Така політика створила жорсткий монетарний голод для промисловості та сите життя для банків, підкріплене дивними інструментами легких заробітків, як, наприклад, сертифікати НБУ з височенною дохідністю. Ця політика також зручна, щоб проводити ідею про порятунок через зовнішню фінансову допомогу й нездатність профінансувати власний економічний розвиток.

Крім можливостей дефіцитного фінансування, джерелом коштів для розвитку країни є також тіньова економіка, кошти населення поза банківською системою, амністія виведених капіталів тощо.

Тому радійте, бо гроші є. І плачте, тому що вони недоступні.

Оригінальну версію тексту читайте тут