Економічна стратегія дозволить спланувати майбутнє

Кабінет міністрів на базі «Центру економічного Відновлення» розробляє Національну економічну стратегію країни до 2030 року. У тому числі і тому зараз багато говорять про підтримку промисловості, і українці добре розуміють її цінність.

У суспільній свідомості збереглося сприйняття промисловості як основи економіки. Імовірно, ця думка сягає корінням епохи індустріального соціалізму, коли економіка справді трималася на великих промислових підприємствах. Промисловість, на думку респондентів компанії Gradus, це саме той сегмент економіки, який необхідно розвивати та нарощувати, створюючи робочі місця, продукуючи стабільний дохід для співробітників і стабільну сплату податків для держави.

При цьому ідеї «зеленого» й кліматично нейтрального розвитку поки що не знаходять в українців такого ж гарячого відгуку, як в Європі. Сьогодні, попри стрімке погіршення показників стану довкілля, екологія досі не виходить у топ проблем. Спалахи усвідомлення її важливості можна спостерігати локально, лише в разі загострення екологічних проблем (як, наприклад, під час масових лісових пожеж під Києвом і густого смогу в місті).

Загалом промисловість сприймається як безумовно позитивний фактор розвитку економіки та стабільності суспільства. Екологічні проблеми промисловості пробачають або воліють не помічати.

Наші дослідження показують, що в українському суспільстві є два домінуючих запити – на стабільність і справедливість. Туга за стабільністю зумовлена великою кількістю і високою частотою криз. Україна – країна вічних криз, вони накривають нас з жахливою регулярністю, а періоди перепочинків між ними дуже нетривалі.

Слова «економічна стратегія» звучать як можливість спланувати майбутнє країни та крок за кроком просуватися до поставлених завдань, роблячи економіку дедалі стійкішою, а життя людей – більш прогнозованим і спокійним. Люди втомилися від криз, вони хочуть передбачуваності та спокою. Тому можна сказати, що в суспільстві є запит на економічну стратегію. Вона видається людям запорукою якогось стабільного й поступального розвитку.

Другий запит – на справедливість – адресований насамперед системі влади й стосується корупції та покарання за резонансні злочини. Цей запит дуже яскраво виявився під час Революції гідності в 2013-2014 роках, але він не був задоволений. Зараз запит на справедливість виражається в очікуванні не лише рівноправності перед законом, а й податкової реформи, державної підтримки малого та середнього бізнесу і експортоорієнтованих галузей.

Можна сказати, що ці два домінуючих запити – на стабільність і справедливість – і формують в українців образ бажаного майбутнього. Люди хочуть жити в країні, економіка якої стабільно й поступально розвивається, в якій принцип справедливості реалізований через невідворотність покарання, де життя благополучне й передбачуване.