Останнім часом ми спостерігаємо, як у турборежимі майже кожен день приймається велика кількість законопроектів, постанов, підзаконних актів, програмних документів. За всім цим інформаційним і управлінським валом залишається без відповіді головне питання: а що ми як держава, власне, будуємо і куди рухаємося? Тобто відповідей на стратегічні питання досі немає. Яку економіку ми хочемо отримати, наприклад, через 10 років: аграрну, сировинну, промислову чи з акцентом на переробну промисловість; орієнтовану на внутрішній чи зовнішній ринок; а може, українська економіка має бути «комбінацією» всіх цих напрямів?
Відповіді на всі ці питання й напрямок руху має дати Національна економічна стратегія до 2030 року, створення якої ініціювали в уряді.
Зрозуміло, що сьогодні ми не можемо спрогнозувати в деталях, що точно відбудеться протягом цих десяти років. Але держава, її громадяни, представники українського бізнесу та міжнародні партнери мають розуміти, до чого ми прагнемо. А для початку необхідно розібратися з уже наявними дилемами, яких чимало.
Наприклад, промисловість – це економікоутворююча галузь для України? Поки в інших країнах падає частка промисловості у структурі економіки (не в останню чергу через те, що раніше послуги статистично враховувалися безпосередньо в промисловості, а зараз, у зв’язку з аутсорсом враховуються окремо в секторі послуг) і спостерігається зростання зайнятості в інших секторах, Україна досі не відповіла собі на це питання. Хоча відповідь очевидна. Адже в Україні саме навколо промисловості формується велика кількість сервісів, які просто не з’явилися б в іншій ситуації.
Або таке питання: чи достатньо держава сьогодні надає стимулів для розвитку української економіки? Станом на зараз експортно-кредитне агентство так і не зуміло запрацювати на повну силу – банально через відсутність достатнього фінансування. Для нормальної роботи такого агентства в Україні необхідно близько 2 млрд гривень, а в проекті держбюджету на 2021 рік передбачено лише 14 млн грн.
Ще один непрацюючий стимул для залучення інвесторів у нашу країну – це створення індустріальних парків. Зараз в Україні офіційно є 40 індустріальних парків, але резиденти є лише в одному або максимум у двох. Чому інші виявилися незатребуваними? Проблема в невдалому розташуванні, дефіциті якісної робочої сили й недостатності стимулів (податкових, митних, інфраструктурних).
І таких питань безліч. Сьогодні в експертних групах зі створення Національної економічної стратегії напрацьовують рішення щодо всіх таких питань, які потребують конкретики або корекції. Паралельно продовжується напрацювання ініціатив, які впроваджуватимуть для забезпечення економічного зростання.
Серед них маса стимулів, які мають за певний час вивести Україну на новий рівень. Це і державні програми, і податкові стимули, і звільнення від ПДВ імпортного обладнання. А ще безкоштовне підключення до електромереж, кредитування експорту, впровадження показників ефективності для державних підприємств, державна підтримка модернізації промислових підприємств, спеціальні програми зі створення робочих місць.
Вихід РФ із «зернової угоди» дає Україні можливість повністю розблокувати чорноморські морські порти. Валютна виручка…
Війна внесла свої корективи у торговельну політику як України, так і щодо нашої країни. Низка…
Незважаючи на бойові дії у низці українських областей, оператори ринку металоторгівлі стикаються зі зростанням попиту…
У процесі післявоєнного відновлення головну роль будуть відігравати обсяг та характер інвестицій. Хоча міжнародні партнери…
Довідка: станом на початок 2020 року на балансі «Укравтодору» числилося 16 155 мостів, зокрема на дорогах…
З осені поточного року Європейський Союз розпочинає впровадження механізму транскордонного вуглецевого коригування (Carbon Border Adjustment…