Анатолій Старовойт: «Нам вистачає дозволів РФ на коксівне вугілля»

Ситуація в коксохімічній галузі цілковито залежить від стану й динаміки розвитку металургії. Остання в 2019 році показала спад виробництва без особливих надій на його зростання в поточному році.

Як результат – у 2019 році українські коксохімічні підприємства скоротили виробництво металургійного коксу на 7,1% порівняно з 2018 роком – до 10 млн т. Нагадаємо, що у 2018 році українські КХЗ наростили виробництво коксу на 4,1% порівняно з 2017 роком – до 10,83 млн т.

Загальний обсяг коксу, отриманого металургами у 2019 році, становив 8,82 млн т (-7%), з яких: української сировини – 8,43 млн т (-9%); імпортної – 0,39 млн т (+23%). Частка імпортного коксу в загальному обсязі поставок становила 4,4% проти 3,3% у 2018 році.

Головним випробуванням для галузі стало те, що з 1 червня 2019 Росія запровадила заборону на експорт в Україну всіх видів коксівного вугілля (експорт став можливим лише у разі отримання дозволу Мінекономрозвитку РФ). Це призвело до тимчасового падіння імпорту коксівного вугілля з РФ, але в подальшому ситуація стабілізувалася завдяки впровадженню системи спецдозволів.

Загалом у 2019 році на коксохімічні підприємства надійшло 13,92 млн т вугілля для коксування (-4%), з яких: української сировини – 3,5 млн т (+30%); імпортної – 10,43 млн т (-12%). Частка імпортного вугілля в загальному обсязі поставок у 2019 році становила 75% проти 82% у 2018 році.

В інтерв’ю GMK Center Анатолій Старовойт, генеральний директор УНПА «Укркокс», розповів про поточну і прогнозну ситуації в коксохімічній галузі, а також про вплив на українську металургію заборони Росії на експорт коксівного вугілля.

Українські коксохіми у 2019 році скоротили виробництво металургійного коксу на 7,1%, до 10 млн т. Що вплинуло на такий результат?

– Динаміка роботи коксохімічних підприємств цілковито залежить від споживачів – металургів. Випуск коксу залежить від обсягів виплавки чавуну, попит на який диктує ринок. У 2019 українські метпідприємства виробили менше чавуну – 20,06 млн т (-2,5% до 2018 року). Вони стали споживати менше коксу, коксохіми почали менше виробляти.

Яка зараз ситуація з наданням владою РФ дозволів на експорт коксівного вугілля в Україну?

– Зараз дозволи Мінекономрозвитку РФ видаються на експорт всього необхідного нам обсягу коксівного вугілля. Росія застосувала традиційну для себе економічну тактику залякування, але швидко відіграла назад, пустивши експорт за дозволами. Російська економіка перебуває не в найкращому стані, їм також потрібні ринки збуту з коротким логістичним плечем. У випадку з Україною їм не потрібно шукати для своїх коксівного вугілля нові ринки збуту, коли поруч є ми.

Як вплинули російські обмеження на експорт в Україну коксівного вугілля на роботу українських металургів у 2019 році?

– За підсумками року можна сказати, що майже ніяк не вплинули. Ми критично залежимо від імпорту коксівного вугілля, але Росія не єдиний постачальник. Диверсифікація джерел поставок коксівного вугілля була розпочата ще до появи рішення РФ про обмеження експорту. У червні-липні був провал за імпортом з Росії, але пізніше все відновилося. У другій половині року почався спад виробництва в металургії, тобто необхідності збільшувати поставки не було. За підсумками 2019 року імпортні поставки коксівного вугілля скоротилися на 12%, до 10,43 млн т.

Який ваш прогноз ситуації щодо імпорту коксівного вугілля з Росії та впливу на ГМК України в 2020 році? Чи будуть проблеми (дефіцит) у поточному році?

– Якщо не буде якихось форс-мажорних обставин, то в цього року дефіциту коксівного вугілля не буде. З Росії ми отримуємо необхідний обсяг. З огляду на слабкі очікування щодо динаміки виробництва в металургії, більше коксівного вугілля, ніж ми отримували у 2019 році, напевно, не знадобиться. З боку ж росіян жодних сигналів про можливе зниження поставок коксівного вугілля наразі немає. Дозволи на весь необхідний нам обсяг імпорту видають.

Чи є зараз дефіцит коксівного вугілля на світовому ринку?

– Наразі дефіциту немає. У світі споживання металургійного коксу скорочується через сповільнення зростання виробництва в металургії.

Як ви оцінюєте перспективи збільшення портових потужностей для імпорту коксівного вугілля?

– У портах ми маємо велику проблему через брак перевалочних потужностей і приплив іншого імпорту, наприклад, енергетичного вугілля, через що можливості з перевалки коксівного вугілля обмежені. Таку ситуацію швидко не виправити. Я поки не бачу можливостей для нарощування в найближчій перспективі потужностей з перевалки коксівного вугілля в морпортах.

Яка загальна ситуація на коксохімічних підприємствах України?

– Загальна ситуація в галузі – стагнація. Минулого року коксохімічні підприємства в основному знижували обсяг виробництва:

• Авдіївський КХЗ – на 16,6%, до 3,2 млн т;
• «Азовсталь» – на 6,6%, до 1,36 млн т;
• «Запоріжкокс» – на 0,1%, до 947 тис. т.

Водночас наростили виробництво коксу «ArcelorMittal Кривий Ріг» – на 3%, до 2,8 млн т, і «Южкокс» – на 6,4%, до 628 тис. т.

Через зниження випуску коксу здійснюються переважно лише необхідні ремонти, а на кількох коксохімічних підприємств спостерігається відтік кадрів.

Як, на вашу думку, розвиватиметься ситуація в коксохімічній галузі у 2020 році?

– Якщо коксохімічна галузь вийде за підсумками поточного року хоча б на рівень 2019-го, це вже буде прийнятним результатом.