Андрій Бродський: «На титановому ринку Україна цікава сировиною»

Україна – одна з небагатьох країн, яка має замкнутий цикл виробництва в титановій галузі: від видобутку титановмістних руд і їх переробки до виробництва готової продукції. Однак в більшій мірі наша країна відома як постачальник сировини – концентрату ільменіту.

Однією з найбільших в сфері видобутку і переробки титановмістних руд є компанія «Велта», яка володіє Бірзуловським і Лікарівським родовищами в Кіровоградській області. Нещодавно для останнього активу компанія отримала від Держгеонадр спецдозвіл на користування надрами.

Андрій Бродський, генеральний директор ТОВ ВКФ «Велта», розповів кореспонденту GMK Center про зовнішню і внутрішню ситуацію на титановому ринку, перспективи приватизації ОГХК і української титанової галузі в цілому, а також про заплановані компанією інвестиції.

Що відбувається на світовому титановому ринку? Коли, на вашу думку, закінчиться період низьких цін на сировину?

– Світовий титановий ринок зараз стабільний – попит і пропозиція щодо діоксиду титану збалансовані. У ціновому питанні слід відзначити тенденцію помірного зростання вартості сировини. Це пов’язано з тим, що в світі вичерпуються родовища з високим вмістом титану в рудах, що повільно штовхає ціни вгору.

За деякими оцінками, до 20% розвіданих світових запасів титанових руд знаходиться в Україні. Як би ви оцінили поточне і перспективне (в найкращому сценарії розвитку подій) місце України в світовому титановому бізнесі?

– Перспективи посилення ролі України в світовому титановому бізнесі є, але багато що залежить від політичних та геополітичних моментів. Дуже велику роль відіграватиме нова політика України в надрокористуванні, а також щодо іноземних і внутрішніх інвесторів.

Які ви бачите перспективи збільшення внутрішнього виробництва титанової продукції з високою доданою вартістю (слябів, прокату і сплавів) і споживання титанової продукції загалом? Що Україні потрібно розвивати – експорт титанової сировини або внутрішню переробку?

– Перспективи зростання виробництва багато в чому залежать від Group DF, вертикально-інтегрованого холдингу, який має в своєму управлінні активи з переробки титану. Так, ЗТМК і «Сумихімпром» виробляють в обмежених кількостях металічний титан і діоксид титану відповідно. У сфері переробки Group DF – монополіст на ринку. З іншого боку, у «Велти» набагато більші запаси і виробництво сировини, але немає своєї переробки. Тобто в найближчому майбутньому особливих перспектив для збільшення переробки та виробництва титанової продукції немає.

Чи цікаві світовим титановим гігантам українські титанові активи?

– Україна цікава на світовому титановому ринку передусім як постачальник сировини. Я не знаю жодного учасника світового профільного ринку, хто хотів би розвивати в Україні переробку титанової сировини.

Основна проблема – держава не створює жодних стимулів для інвестування і розвитку промисловості в країні. Прямі іноземні інвестиції треба стимулювати – податковими пільгами, спеціальними умовами в індустріальних і технопарках, певними преференціями з боку держави. Усі країни-сусіди провадять політику стимулювання інвестицій, Україна – ні. При цьому готовність інвестувати в Україну в іноземних інвесторів є. Портфельні інвестори готові вкладати в уже наявні виробництва, але готовності інвестувати в нові потужності я не бачу.

Хто, на вашу думку, може претендувати на ОГХК? Як приватизація ОГХК може змінити розстановку сил у галузі?

– Мені складно сказати, кому може бути цікавий цей актив. «Велта» на нього точно не претендуватиме. Найімовірніше, приватизація ОГХК не відбудуться – там просто немає що продавати. Якщо конкурс все-таки відбудеться, то це буде дуже «специфічна» приватизація.

У ОГХК є два ключових мінуси – відсутність власних потужностей з переробки та туманні перспективи щодо запасів сировини, які, за моїми даними, близькі до вичерпання.

У вашій компанії непрості відносини з держорганами. У вересні 2018 року Держслужба геології і надр призупинила дію ліцензії на користування Бірзуловським родовищем. Компанія через суд повернула собі право видобутку та переробки. З чим були пов’язані дії чиновників? Які наслідки для компанії мала тимчасова зупинка роботи?

– На сьогодні конфлікт вичерпано, ліцензія відновлена, виробничі потужності працюють. На початку жовтня отримали ліцензію на Лікарівське родовище. У результаті дій Держслужби геології і надр потужності Бірзуловського родовища восени 2018 року не працювали лише кілька днів, тобто істотних втрат не було.

До складу ради директорів «Велта Холдинг» увійшли американські партнери – Глен Майлз і Роберт Джеймс Вулсі. З чим пов’язана необхідність такого рішення – захист бізнесу, розширення інвестиційних можливостей, іміджевий фактор?

– Зараз «Велта» готується до залучення значних портфельних інвестицій на Заході. Це можна зробити лише в разі відповідності роботи компанії світовим стандартам, у тому числі у сфері корпоративного управління. Саме тому ми приводимо структуру компанії у відповідність до світових стандартів – створили керуючу компанію «Велта Холдинг» і реально діючу раду директорів, до якої входять незалежні директори-американці.

Які інвестиційні плани «Велти» на найближчі 2-3 роки?

– Серед наших найближчих планів – розвиток проекту на Лікарівському родовищі. На початку 2020 року там розпочнуться роботи з будівництва ГЗК з інвестиціями в розмірі $30 млн. Також у планах робота над новим родовищем ільменітових руд. Приблизно через 1,5-2 роки ми плануємо запуск будівництва інноваційного виробництва з переробки. Воно точно не буде розміщене в Ізраїлі, де ми раніше планували відкрити завод з виробництва пігментного діоксиду титану. Наразі це дещо віддалені плани, але ми до них готуємося.

Чи розглядаєте ви варіанти інвестицій у будівництво титанових потужностей в Україні?

– Ми будуємо глобальну компанію, орієнтовані на світовий ринок і розглядаємо варіанти розміщення виробництва в Україні нарівні з іншими країнами. Ми вивчаємо інвестиційну привабливість багатьох країн. Однак щодо створення масштабних і складних виробництв Україна поки що програє на тлі інших країн.

Більше того, можу сказати, що ми вже маємо землевідведення під виробничу площадку поруч з уже наявними нашими активами в Кіровоградській області. Це дасть нам змогу в недалекій перспективі розпочати будівництво переробного комплексу за інноваційною технологією. Зараз ми думаємо над майбутнім проекту – прив’язувати його до цього майданчика чи ні. Ми хочемо здійснювати не лише видобуток, а й переробку сировини в Україні, але інші країни пропонують набагато привабливіші умови.