Андрій Красюк: «Сентравіс» завантажений на 60-70% від довоєнного рівня»

Війна по-різному вплинула металургійні компанії України. Багато що залежало від віддаленості від епіцентру бойових дій, характеру продукції та логістики. Чи не стали винятком і трубні компанії. Про поточну виробничу ситуацію на підприємстві та його плани в інтерв’ю GMK Center розповів Андрій Красюк, директор з виробництва компанії «Сентравіс» – найбільшого в Україні виробника нержавіючих труб.

Як зараз працює «Сентравіс»? Як позначилися на роботі перебої в енергопостачанні?

– Від початку війни ми мали три складні етапи. На першому етапі – у березні-квітні – ми відновлювали обсяги виробництва, поступово запускали дільницю за дільницею. У травні вийшли на той режим роботи, який давав змогу з наявною кількістю персоналу забезпечувати нормальний обсяг виробництва. Паралельно приділяли багато уваги соціальним проєктам, волонтерству, допомагали (і продовжуємо це робити) нашим мобілізованим співробітникам. Це наш обов’язок – робити все можливе для їх підтримки.

Другий етап для нас розпочався 12 липня, після перших обстрілів Нікополя. Це був новий виклик – як далі жити та працювати. Ми змогли адаптувати графік роботи за обставин – обстріли велися вночі, що дозволяло в відносно безпечних умовах працювати вдень. Кожна дільниця мала свій графік, складали його так, щоб не переривати технологічний цикл. За цей час навчилися бути гнучкими та швидко регулювати графік роботи.

Маючи доволі великий портфель замовлень та зобов’язання перед клієнтами, ми розуміли, що треба працювати цілодобово. Нашим головним завданням було подбати про безпеку людей, врахувати їхні страхи та ризики. Обговорили з колективом, як безпечно працювати вночі. Народилися ідеї спорудити додаткові захисні конструкції для людей та обладнання. Також ми запровадили додаткову мотивацію за роботу в нічну зміну. Поступово ввійшли в ритм.

Третій етап – це ракетні атаки на енергоінфраструктуру в жовтні-листопаді. Вони суттєво вплинули на нас. Після обстрілу 23 листопада ми навіть тимчасово зупинили роботу. Зараз нам виділяють ліміти енергоспоживання, але їх замало для запуску ключового виробничого обладнання. Поки питання на стадії вирішення, ми проводимо ремонти деякого обладнання та виконуємо роботи, які не виводять нас за виділені ліміти. Розуміємо складність ситуації в країні, але сподіваємося, що найближчим часом ми отримаємо більше потужності та повернемося до нормальної роботи виробництва.

Які результати діяльності та середній відсоток завантаження підприємства у 2022 році?

– За січень–листопад ми виробили 10,6 тис. т безшовних труб. Практично всю продукцію ми експортуємо – понад 98%. Обсяги виробництва, у середньому становили 60-70% від довоєнного рівня. У якийсь період ми не могли об’єктивно працювати, а десь у нас завантаження було під 100%.

Як за умов війни змінилася ситуація з ринками збуту?

– Клієнти цінують якість нашої продукції, намагаються підтримати нас, продовжуючи розміщувати замовлення. Але ми розуміємо, що вони ризикують і намагаються свої ризики мінімізувати, розміщуючи замовлення у наших конкурентів поза Україною. Внутрішній попит, як і раніше, лишається на мінімальному рівні. Зовнішні контракти продовжуємо виконувати, хоча процес через повномасштабної війни ускладнюється.

«Сентравіс» залишається важливим постачальником інструментальних труб для автопрому на ринки Німеччини, Італії, Франції та США. Десь ми стикаємося з обмеженням частки українських постачальників, але намагаємось вирішувати ці проблеми та зберігаємо поставки до європейських країн. Обсяги поставок до США та Азії не змінилися, а з російського ринку, звісно, ми пішли.

Яка ситуація із забезпеченням підприємства трубною заготовкою? Чи є потреба в її імпорті?

– З початку війни ми перейшли здебільшого на імпортну трубну заготовку. У результаті нині частка вітчизняної заготовки не перевищує 20%.

Яку логістику зараз використовує компанія?

– Як і раніше, це переважно автотранспорт. Після початку повномасштабної війни пробували залізницю, але це невигідно та не дуже зручно. Логістика подорожчала. Якщо раніше частина продукції йшла контейнерами з Одеси, то зараз ми відправляємо та отримуємо продукцію через Гдиню, Гданськ, Роттердам, Гамбург.

Як змінилися ціни на продукцію від початку війни?

– Ціни на наші труби ніяк не пов’язані з динамікою котирувань чорного металу на світовому ринку. У собівартості нашої продукції значну частку становить ціна нікелю. Тому ціни на нашу продукцію цього року навіть зросли в середньому приблизно на 30% через зростання цін на нікель та витрати на виробництво.

Якими є ваші виробничі плани на найближчу перспективу?

– Зараз працюємо над відкриттям ще одного виробничого майданчика, ближчого до західного кордону. Вона спеціалізуватиметься на інструментальних трубах для автопрому. Там плануємо запустити виробництво обсягом приблизно 25% від того, що до війни робили в холодному цеху на основних потужностях. Для цього ми взяли у довгострокову оренду цех та перевезли частину обладнання з Нікополя.

Наше рішення продиктоване не лише війною, а й бажанням бути ближчими до наших західних замовників. Багато хто з них проводить аудит виробництв. Плюс питання логістики – термін та вартість доставки відіграють важливу роль.

Уже в січні наступного року плануємо видати перші труби на обробку. Спочатку нове виробництво залежатиме від гарячих потужностей у Нікополі – із порожньої штанги потрібно буде робити трубу-заготовку. У майбутньому плануємо залучати постачальників труб-заготовок з Європи та Індії.

Тобто попри всі обставини, ми працюємо, будуємо плани та дивимось у майбутнє. Віримо у нашу перемогу, чекаємо наших захисників додому живими та неушкодженими і хочемо якнайшвидше зосередитися на звичайних життєвих питаннях мирного часу.