Володимир Колос: «Рудомайн» працює на рівні до 50% від довоєнних обсягів»

Українські гірничодобувні підприємства у своїй діяльності, крім наслідків військової агресії РФ проти України, зіткнулися з логістичними складнощами в реалізації продукції та падінням зовнішнього попиту на залізну руду. Зокрема у вересні 2022-го, як і в попередні місяці, спостерігалася негативна динаміка залізничних перевезень залізної руди. «Укрзалізниця» скоротила транспортування залізної та марганцевої руди на 21,2% в порівнянні із серпнем – до 1,49 млн т. Але головними свідченнями важкої ситуації в галузі стали зупинення роботи одразу кількох ГЗК ще в червні-липні та завантаженість підприємств у середньому на рівні лише 25% від довоєнних обсягів.

Директор ТОВ «Рудомайн» Володимир Колос розповів GMK Center про ситуацію на світовому ринку залізної руди, поточну діяльність підприємства та як воно долає наявні проблеми.

Як зараз, в умовах війни в країні, працює компанія? Що змінилося?

– Нічого не змінилося. Як працювали, так і працюємо – стабільно. Зменшилися лише обсяги видобутку.

Який середній рівень завантаження?

– Скоротився наполовину. Відвантаження товарної продукції становить до 50% від довоєнних обсягів.

З чим пов’язане зменшення обсягів відвантаження? У чому проблеми – це порти, залізниця чи логістика?

– Це сукупність багатьох факторів. І проблеми з логістикою, і те, що Європа зменшила свої замовлення та частково переорієнтувалася на інших постачальників. Через ситуацію в Україні європейські клієнти перестрахувалися та замовляють руду в Бразилії та інших країнах Південної Америки. Зараз ми скоротили виробництво через воєнні дії, а їм необхідні стабільні поставки. Тому вони замовляють продукцію в країнах, де немає війни. Тепер ситуація у нас більш-менш стабілізувалася. 50% на сьогодні – це непогано в порівнянні з іншими, великими підприємствами. У них ситуація гірша.

Що сприяло цій стабілізації?

– Чим менше підприємство, тим простіше реагувати на якісь виклики, несподівані повороти долі. Тому нам, на відміну підприємств-гігантів, простіше було вплинути на собівартість нашого виробництва, десь «утиснутись», десь переформатуватися, перебудуватися.

Чи був експорт «Рудомайну» орієнтований на порти?

– Ні. Тут найбільше зіграв економічний чинник. Продукція великих підприємств має високу собівартість. До того ж у них порушилася звична логістика, оскільки вони були орієнтовані на порти. А в нас логістика залізнична. Тому поки функціонує залізниця, працюємо й ми.

Можливо, в цій ситуації виграли китайські виробники ЗРС? Чи вплинув на собівартість вашої продукції вихід на ринок китайської руди?

– Скоріше, світова собівартість руди диктується китайським ринком. Світовий ринок ЗРС «затиснутий» у Китаї. А ціни на руду впали вдвічі. Відповідно, хто зменшить свою собівартість, той виживе.

Чи не довелося поставити на паузу проєкт Долинського ГЗК?

– Ні, процес реалізації цього проєкту не зупинено, ведуться проєктно-вишукувальні роботи. На підставі цього після закінчення бойових дій замовлятиметься проєктна документація.

Які фактори дадуть змогу повернутися до довоєнних обсягів роботи підприємства?

– Тут сукупність факторів має бути. Споживачі мають збільшити обсяги, та й ціни на ЗРС мають хоча б трохи збільшитися. Тоді ми зможемо планувати вихід на зростання виробництва до рівня минулого року. І, звісно, наша продукція має бути конкурентною – ідеться про якісні показники.

Є ризик, що споживачі нашої руди, які зараз переключилися на виробників з інших країн, можуть не повернутися до нас. Щоб клієнти знову переорієнтувалися на нас, має бути спокійно в країні – це один з ключових факторів для них.

Для європейських споживачів руди ситуація ще більше ускладнилася. Нині їхня економіка має вижити в нових реаліях, адже газ та електрика подорожчали. Тож метал теж важко зробити конкурентним. Тому для нас важливо, чи зможуть виробники металопрокату «вписатися» у світові ціни ЗРС, адже на цьому ринку теж помітний спад як за споживанням, так і за ціною.

До яких антикризових заходів вдалася ваша компанія, щоб вижити?

– Насамперед це зниження собівартості – переважно шляхом зменшення робіт, націлених на далеку перспективу розроблення родовища.