Pertama Ferroalloys збільшить потужність виробництва феросиліцію в 1,7 раза

Малайзійська компанія Pertama Ferroalloys (PFA) збільшить потужність виробництва феросиліцію для виробництва сталі в 1,7 раза. Про це пише Japan Metal Daily.

Річний обсяг виробництва феросиліцію PFA становить 60 тис. т, силікомарганцю – 150 тис. т. Компанія планує зміцнити та розширити виробничі потужності феросиліцію за рахунок встановлення двох нових електропечей. Pertama Ferroalloys розраховує налагодити виробництво з п’ятьма електропечами, збільшивши випуск феросиліцію до 100 тис. т. Відповідне рішення щодо цих планів має ухвалити керівна компанія Asia Minerals Limited. Якщо план виконуватиметься за графіком, очікується, що нові потужності почнуть працювати з 2025 року.

PFA також необхідно буде забезпечити стабільне постачання електроенергії та створити відповідну інфраструктуру. Компанія має завод у штаті Саравак і в жовтні підписала меморандум про взаєморозуміння з місцевим урядом, домовившись про співпрацю в таких питаннях, як електропостачання. Зараз PFA використовує електроенергію від гідроенергетики, тому викиди вуглецю від виробництва практично дорівнюють нулю. У компанії переконані, що попит на «зелений» сплав зросте і вони налагодять стабільні поставки своєї продукції на японський ринок.

Зараз компанія експортує до Японії близько 25 тис. т феросиліцію та близько 60 тис. т. силікомарганцю. Розширивши свої виробничі потужності, компанія зможе збільшити ці постачання. Частку в PFA також мають японські Nippon Denko та Shinsho Corporation.

Як зауважує видання, основними виробниками феросиліцію є Китай і РФ. Проте останнім часом на ринку спостерігається зростання інтересу до інших країн-виробників з погляду національної економічної безпеки. Японські інтегровані виробники сталі прагнуть відійти від своєї залежності від Росії й виявляють великий інтерес зокрема до малайзійської продукції.

Як повідомляв GMK Center, станом на початок листопада 2022 року на більшості регіональних ринків феросплавів, зокрема в Китаї, Індії та США, спостерігалося зниження попиту і, як наслідок, коливання цін. Китайські заводи мали намір скоротити виробництво, а на європейських виробників тиснула енергокриза.