Полювання за кадром: зайнятість у металургії падає, а зарплати зростають

Кількість штатних співробітників у промисловості загалом і в металургії зокрема скорочується не перший рік. Із грудня 2017 року по грудень 2018-го чисельність зайнятого в промисловості персоналу зменшилася на 1,3% – до 1,846 млн осіб. Кількість працівників в металургії за минулий рік скоротилася на 2,7% – до 189,7 тис. осіб. Утім, у другому півріччі 2018 року чисельність зайнятих у металургії зросла на 0,5%.  Але про зміну тренду говорити поки що зарано.

У три рази за 6 років

Насправді дефіцит кадрів у ГМК продовжує зростати.

«Якщо на початку минулого року металургам не вистачало 3 тис. співробітників, то до 2025 року, за нашими прогнозами, дефіцит становитиме вже 10-15 тис. осіб. Не вистачає персоналу з усіх спеціальностей, але найбільше відчувається брак висококваліфікованих робітників та інженерно-технічного персоналу. Це пов’язано зі старінням кадрів, їх відтоком і непопулярністю робітничих професій. При цьому саме робітничі професії зараз оплачуються краще, ніж юристи та економісти», – наголошує Олена Колесникова, заступник виконавчого директора Федерації металургів України.

Відтік кадрів відбувається переважно через виїзд

на короткострокові роботи за кордон на роботи не за профілем – на вакансії різноробів або на інші позиції низькокваліфікованої праці. Польща, Чехія, Росія та Німеччина відчувають брак кадрів і спрощують умови працевлаштування для українців. Якщо в Польщі зарплати вищі за українські в 2-3 рази, то в Німеччині вони більше в 5-6 разів.

«Скасування візового режиму усунуло останній бар’єр для відтоку людей в Європу», – каже Олена Пилипенко, HR-директор із 13-річним стажем роботи в ГМК.

Як результат – польські компанії побоюються, що після лібералізації ринку праці в Німеччині українці їхатимуть туди, а не в Польщу. Як свідчить опитування польських роботодавців, більше 90% компаній хочуть працевлаштувати іноземців щонайменше на дев’ять місяців. Хоча Нацбанк України прогнозує зниження темпів трудової міграції, відтік кадрів у будь-якому разі впливатиме на промисловість і ГМК.

shutterstock.com

Утримання зарплатою

Роботодавці намагаються утримати співробітників підвищенням зарплат. За даними Держстату, середні зарплати в металургії у 2018 році зросли на 29% – до 12,5 тис. грн. У свою чергу Олена Колесникова зазначає, що за минулий рік середня зарплата в ГМК зросла на понад 35%. Водночас, за даними Профспілки металургів і гірників України, середня зарплата на підприємствах, які видобувають металеві руди, у грудні 2018 року становила 14,9 тис. грн, а в металургії – 13,9 тис. грн. Це вище, ніж в середньому в промисловості (11,5 тис. грн).

Експортна орієнтованість металургії створює перевагу перед промисловістю загалом. Як відзначають в «Метінвесті», зростання середньої зарплати в компанії в 2018 році становило понад 30%, у робітників ключових технологічних професій і ремонтного персоналу – до 40-45%.

«Наші заводи і підприємства, стурбовані відтоком кваліфікованих кадрів, намагаються тримати зарплату ключових співробітників на «польському рівні». На деяких підприємствах ГМК цього році заробітні плати за основними професіями зросли на 45%, а в середньому по галузі – на 30%. І це дещо запізніла реакція на ринок праці, який суттєво розширився через «довгоочікуваний безвіз». Проте найбільш чутливими до змін рівня оплати на ринку праці виявилися «Метінвест» і Ferrexpo, які першими стали підвищувати зарплати», – зазначає Олена Пилипенко.

Перспективи

Про динаміку зростання зарплат у поточному році компанії не кажуть. За словами Олени Колесникової, наші підприємства не готові говорити конкретно. У кожного свої плани, вони не хочуть їх афішувати в зв’язку з майбутніми виборами, щоб уникнути маніпуляцій.

«У 2019 році «Метінвест» продовжить підвищувати заробітні плати персоналу. Мета – підвищити продуктивність праці та зарплати до рівня європейських конкурентів. Зростання доходів співробітників планується підвищувати як за рахунок прямої індексації окладів, так і за рахунок запровадження нових систем мотивації», – кажуть у прес-службі компанії.

Судячи з усього, зростання зарплат у 2019 році сповільниться. За оцінками МВФ, у 2017 році зарплати зросли на 37%, в 2018-му – приблизно на 23%. На 2019 і 2020 роки Фонд прогнозує зростання на рівні 17,2% та 11% відповідно.

Зарплати в українському ГМК порівняно з рівнем оплати праці в сусідніх країнах у рази нижчі. Олена Пилипенко наголошує: «Причина відтоку людей – неадекватна ринку оплата праці. Причина низького припливу – зниження престижності металургійних професій. Металургія не асоціюється з майбутнім, молоді люди не хочуть йти в цю галузь». Зі свого боку роботодавці намагаються зупинити відтік кадрів і працювати з наявною і новою аудиторією.

Боротьба з кадровим голодом

Брак кадрів змушує компанії ГМК запроваджувати політики утримання наявного персоналу, які враховували би різний внесок співробітників у кінцевий результат. За словами Олени Колесникової, сьогодні компанії ГМК починають застосовувати сучасні методики кар’єрного та особистісного зростання своїх співробітників, реалізовувати соціальні проекти, покликані мотивувати співробітників працювати в Україні.

«Ми створили багатофакторну програму, спрямовану насамперед на утримання досвідчених співробітників. З огляду на важливість конкретних професій і термінів підготовки ми застосовуємо диференційовані політики управління винагородами і соцпакетом. Завдяки цим інструментам в 2018 році вдалося істотно скоротити відтік ключових співробітників», – зазначає Олександр Пімкін, в.о. директора з персоналу та соціальної політики групи «Метінвест».

За словами Дмитра Кисилевського, директора з корпоративних відносин компанії «Інтерпайп», уже чотири роки поспіль компанія щорічно підвищує зарплату своїм працівникам. Ця зарплата повністю офіційна, завжди без затримок. Компанія забезпечує повний соціальний пакет, що включає доставку на роботу, медстраховку і обслуговування у власному медцентрі, дотацію на харчування, оплату здобуття вищої освіти.

Професійно-технічна освіта

Вирішити проблему дефіциту робочих кадрів можна було б за допомогою системи профтехосвіти. Адже саме вона покликана забезпечувати приплив на ринок праці нових робітників. Але, на жаль, стан профтехосвіти в країні вкрай поганий.

«Людей, готових працювати на сучасному обладнанні, система профтехосвіти не готує. Матеріальна база училищ далека від того, що вже є на заводах, програми навчання потребують модернізації. Реанімація профтехосвіти й адаптація її до реальних потреб сучасного виробництва дасть змогу істотно знизити гостроту проблеми», – зазначає Дмитро Кисилевський.

Тому роботодавці прагнуть самостійно готувати «трудові резерви» – залучати талановиту молодь, створюючи їй кар’єрні та професійні перспективи. Для цього організовуються різні заходи, серед яких міжнародний конкурс WorldSkillsUkraine, міжнародні олімпіади, STEM-лабораторії, Interpipe TechFest, профорієнтаційні програми, технічні хакатони, різні стипендіальні програми для викладачів та учнів. «Ці заходи спрямовані на молодь, – уточнює Олена Колесникова, – але докладаються також зусилля до утримання персоналу передпенсійного віку». Що стосується пошуку роботи, одним з інструментів є сайт агрегатор вакансій Jooble.