Безконтрольна металургія: як працюють заводи в Донецьку і Луганську

Донецький металургійний завод (ДМЗ), колишній Донецьксталь-металургійний завод, розташований у непідконтрольному Україні Донецьку, минулого тижня почав запуск доменної печі №1 після планового ремонту, проведеного в лютому. Так звучить новина Донецького агентства новин – офіційного медіа самопроголошеної республіки.

Таким повідомленням місцеві засоби масової інформації блискавично відреагували на пост депутата Верховної Ради Дмитра Тимчука. 25 березня він написав, що ДМЗ зупинив роботу на початку лютого через відсутність сировини і може взагалі її не відновити.

«Безсистемні зупинки і запуски доменних печей на підприємстві можуть призвести до їх пошкодження і руйнування», – вважає Тимчук.

Планова економіка «Внешторгсервиса»

У «ДНР» завод тепер називають «філією №1 «Донецький металургійний завод» ЗАТ «Внешторгсервис». Адміністрація заводу стверджує, що «повноцінний запуск печі» дасть змогу відливати близько 1,7 тис. т чавуну на добу. Однак це радше перебільшення.

За даними GMK Center, за проектної потужності близько 2 тис. т на добу на піку, у 2013 році, середньодобовий обсяг виплавки сягав 1,9 тис. т. А у 2016-му, після переходу підприємства під контроль «ДНР», випуск продукції знизився до 1 тис. т.

Зараз весь вироблений на ДМЗ чавун вивозиться до Росії, де переробляється або реекспортується в інші країни.

ПрАТ «Донецьксталь-металургійний завод» (Донецьксталь-МЗ) створено в серпні 2002 року на базі доменного й мартенівського цехів Донецького металургійного заводу. З 2012 року, після закриття мартена, завод спеціалізувався на виробництві чавуну.

З 1 березня 2017 року ДМЗ був «націоналізований» рішенням влади самопроголошеної республіки. Разом з більшістю промислових активів у Донецьку й Луганську підприємство перейшло під контроль так званого ЗАТ «Внешторгсервис». Цю зареєстровану в Південній Осетії компанію пов’язують з ім’ям Сергія Курченка, якого Генеральна прокуратура України підозрює у скоєнні особливо тяжких злочинів проти держави.

«Внешторгсервис» контролює не лише Донецький металургійний, а й також, наприклад, Харцизький трубний завод, Алчевський металургійний комбінат, Єнакіївський металургійний завод і його макіївську філію, Макіївський коксохімічний завод, Ясиновський коксохімічний завод, Комсомольське рудоуправління, Докучаєвський флюсо-доломітний комбінат, «Краснодонвугілля» і багато інших підприємств.

«Тепер ними керує «Внешторгсервис»: на заводи поставляють з Росії комплектуючі та сировину, майже вирішене кадрове питання», – так відгукується про цю структуру газета «Новые известия».

Це вже не ринкова, а планова економіка, стверджує газета, додаючи, що до кінця 2018 року частка «Внешторгсервиса» в економіці обох самопроголошених республік перевищила 60%. Більше того, близько місяця тому керівництво «ДНР» і «ЛНР» домовилося про залізничні перевезення вантажів в інтересах того самого «Внешторгсервиса».

Джерело сировини – Росрезерв

Звідки надходить сировина на неконтрольовані Україною заводи? Учасники російського ринку сировини цього особливо не приховують.
Федеральне агентство з державних резервів РФ (Росрезерв) активно веде закупівлі російської залізорудної сировини для металургійних підприємств, які контролюються так званим ЗАТ «Внешторгсервис».

«На ринку «вільних» окатишів і залізної руди РФ активно працює Росрезерв. І ця гра почала впливати на ціни », – зазначають російські галузеві аналітики.

Справді, за даними Російських залізниць і Федеральної митної служби РФ, закупівлі активізувалися.

Якщо у 2016 році Росрезерв закупив усього 100 тис. т концентрату, то у 2017-му – вже 600 тис. т, а у 2018-му взагалі 1,1 млн т. Закупівлі агломерованої руди у 2018-му становили 571 тис. т (обсягами у два попередні роки можна знехтувати через незначності).

Загалом минулого року закуплено близько 5,2 млн т залізорудної сировини: 3,5 млн т окатишів, 1,1 млн т залізорудного концентрату, 0,6 млн т аглоруди.

Промисловий анклав на неконтрольованих Україною територіях вже практично сформувався. У нього є керуючий холдинг, налагоджений канал поставок російської сировини, логістичний комплекс і широкі можливості для збуту.

Уроки орієнтування: як український ГМК пережив кризу

Росія заблокувала азовські порти України