ТЕСТ Європейський сталеливарний сектор закликає до розробки плану дій для захисту галузі в умовах кризи

Перед слуханням нового комісара Сежурне у Європейському парламенті Європейська асоціація виробників сталі (Eurofer) та європейська профспілка IndustriAll підготували й опублікували перелік вимог до Європейської комісії та країн-членів ЄС, спрямованих на забезпечення того, щоб ЄС мав «міжнародно конкурентоспроможний і кліматично нейтральний металургійний сектор зі стабільними та якісними робочими місцями в Європі як сьогодні, так і в майбутньому».

Документ під назвою Європейський план дій для сталеливарної галузі охоплює сім тем: торгівельна політика ЄС; механізм коригування вуглецевого сліду на кордоні (CBAM); енергетична політика ЄС; ринок «зеленої» сталі; інвестиції в трансформацію галузі; доступ до критично важливої сировини; а також соціальна політика ЄС.

У плані зазначено: «Постійне зростання надлишкових потужностей із виробництва сталі у третіх країнах та недобросовісні торговельні практики загрожують життєздатності європейського сталеливарного сектору та гальмують подальші інвестиції у виробництво «зеленої» сталі. Окрім цього, високі ціни на енергоносії та зростання вуглецевих витрат підірвали промислову конкурентоспроможність Європи».

Оскільки споживання сталі у 2024 р. продовжує стабільно зменшуватись, а Eurofer вже кілька разів знижувала прогноз для сектору впродовж цього року, в останньому огляді, опублікованому 29 жовтня, Eurofer зазначила, що очікує скорочення видимого попиту на сталь на 1,8 % у річному вимірі, до 127 млн т у 2024 р.— суттєве зниження у порівнянні з попереднім прогнозом на кінець липня, коли передбачалось незначне відновлення на рівні 1,4 %.

На початку 2024 р. Eurofer прогнозувала, що видиме споживання сталі у ЄС зросте на 5,6 %, до 137 млн т упродовж року. Це третій перегляд прогнозу у бік зниження від Eurofer, тоді як більшу частину року ціни на сталь перебували під тиском.

У жовтні середня ціна на гарячекатаний рулон за індексом Fastmarkets на внутрішньому ринку, з поставкою зі складу на заводі у Північній Європі, склала €549,25 за тонну, що значно менше за середній показник у жовтні 2023 р. — €616,63 за тонну.

У січні 2024 р. місячна середня ціна становила €731,73 за тонну.

«Усі нещодавні спроби європейських металургійних комбінатів підвищити ціни на гарячекатаний рулон були зірвані через відсутність попиту», – зазначив один із складів у Німеччині.

Більш жорстка торгова політика

• Застосовувати Інструменти торгового захисту ЄС, зокрема антидемпінгові, антисубсидійні та захисні заходи
• Замінити чинні захисні заходи щодо сталі, які завершуються у 2026 р., більш дієвим тарифним режимом
• Досягти укладення міжнародної угоди щодо сталеусталого виробництва сталі відповідно до CBAM та у повній відповідності до правил СОТ

CBAM у центрі уваги

CBAM ЄС — захисний захід від «витоку вуглецю»

очікується, що повністю набуде чинності у 2026 році, але Європейська асоціація сталевиробників (Eurofer) та Європейська федерація промислових профспілок (IndustriALL) попередили про можливість обходу CBAM, перерозподілу ресурсів та переміщення виробничих потужностей у суміжних секторах.

«Критично важливо, щоб ефективність CBAM ретельно відстежувалася та забезпечувалася на всьому ланцюжку створення вартості, включаючи суміжні сектори», — йдеться у плані.

Учасники ринку звернули увагу на те, що CBAM не враховує експорт сталі, що підриває конкурентоспроможність європейських виробників сталі на світових ринках.

«Експортно-орієнтовані компанії несуть додаткові витрати на викиди вуглецю, що підриває їхню конкурентоспроможність на світових ринках», — зазначило одне з торгових джерел.

Обсяги експорту європейської сталі знижуються протягом останніх років: з 22,6 млн т у 2019 р. до 15,2 млн т у 2023 р. за даними Eurofer.

Запровадження CBAM також може призвести до «втрати доданої вартості» для європейської обробної промисловості, зазначають джерела, а імпортери можуть почати уникати ввезення товарів, що охоплені CBAM, і замість напівфабрикатів купувати «товари з вищою митною класифікацією».

Європейська Комісія досліджує можливість розширення дії CBAM на продукти, розташовані нижче за ланцюжком створення вартості, ніж товари, що регулюються чинними правилами (зокрема, залізо та сталь), але остаточне рішення ще не ухвалено.

Зелена трансформація потребує підтримки

Для досягнення амбітної мети Європейського Союзу стати вуглецево-нейтральним до 2050 року, сталеливарна промисловість повинна швидко трансформуватися, але для цього їй знадобиться підтримка, згідно з планом Eurofer/IndustriALL.

«За попередніми оцінками, фінансові потреби до 2030 року становлять приблизно 30 млрд євро капітальних витрат (Capex) і 55 млрд євро операційних витрат (Opex), що разом перевищує 85 млрд євро», — зазначено у плані.

У звіті Eurofer та IndustriALL наголошується, що пакети стимулювання на державному рівні та на рівні ЄС є необхідними для підтримки розвитку сталеливарної галузі, зокрема для створення та стимулювання ключових ринків, які забезпечать попит на «зелену» сталь, виготовлену у Європі.

«Попит на сталь із низьким вмістом CO₂ слід стимулювати за допомогою державних закупівель і публічних аукціонів… Добре впізнавану систему маркування “зеленої” сталі мають розробити представники галузі та зацікавлені сторони — вона повинна стати еталоном та орієнтиром», — йдеться у плані.

Особливо у плані підкреслюється необхідність:

• Системи маркування «зеленої» сталі для ЄС
• Перегляду відповідного законодавства ЄС для стимулювання використання «зеленої» сталі у державних закупівлях і публічних аукціонах
• Запровадження стимулюючих механізмів для використання «зеленої» сталі у ключових споживчих секторах, зокрема автомобілебудуванні та будівництві.

That echoes the key concerns of the industry regarding the green steel transition.

У цьому віддзеркалюються ключові занепокоєння галузі щодо переходу на «зелений» метал.

Market participants said there was a lack of projects across Europe requiring green steel and that demand from the key consumer – the automotive industry – has recently been slowing, in line with the general downturn in steel sales.

Учасники ринку заявляють про нестачу проектів по всій Європі, що потребують саме «зеленого» металу, а також про те, що попит з боку головного споживача — автомобілебудівної промисловості — останнім часом скорочується, що відповідає загальному сповільненню продажів сталі.

“Our customers say they love green steel, but they can’t pay more because they are fighting for their survival,” a distributor in Germany said.

«Наші клієнти кажуть, що їм подобається «зелений» метал, однак вони не можуть платити більше, оскільки борються за виживання», — зазначив один з німецьких дистриб’юторів.

“We can’t reverse the decarbonization and reduced-CO2 steel is coming – it’s just the matter of time. But in a recession, it just becomes a secondary [issue] for a buyer,” the distributor added.

«Процес декарбонізації вже не зупинити, і сталь із низьким рівнем викидів CO₂ обов’язково з’явиться — це лише питання часу. Але під час рецесії для покупця це стає другорядним питанням», — додав дистриб’ютор.

And a buyer in Germany said: “For infrastructure projects – publicly funded [projects] in particular – it is possible for mills to sell green steel at higher premiums. But the spot market is just not there yet. There is no willingness [among buyers] to pay a premium.”

Покупець із Німеччини додав: «Для інфраструктурних проектів — особливо тих, що фінансуються державою, — металургійні комбінати справді можуть реалізувати «зелений» метал за підвищеними націнками. Але на спотовому ринку такого ще немає. Ніхто з покупців не готовий платити премію.»

Major flat steel suppliers are already offering their own green steel brands with lower-carbon footprints – including XCarb, Arvzero, SSAB Zero, Bluemint, Greentec — but there is currently no common standard for the industry.

Великі постачальники плоского металопрокату вже презентують власні марки екологічної сталі з низьким вуглецевим слідом — зокрема, XCarb, Arvzero, SSAB Zero, Bluemint, Greentec, — однак наразі єдиний стандарт для галузі відсутній.

“We need a coordinated approach from the entire sector – a simple approach that is applicable to all members,” a trading source in Switzerland said.

«Нам потрібен скоординований підхід для всієї галузі — простий підхід, який би стосувався всіх учасників», — зазначило торговельне джерело зі Швейцарії.

Fastmarkets’ methodology defines European green steel as “steel produced with Scope 1,2 & 3 emissions at a maximum of 0.8 tonne CO2 per tonne of steel.” And Fastmarkets’ weekly assessment of the green steel domestic, flat-rolled, differential to HRC index, exw Northern Europe was €100-200 per tonne on November 7, stable week on week. Згідно з методологією Fastmarkets, «зеленою» європейською називається сталь, виготовлена із загальними викидами (Scope 1, 2 та 3) не більше 0,8 тонни CO₂ на тонну сталі. Щотижнева оцінка Fastmarkets щодо премії для «зеленої» сталі в плоскому прокаті до індексу гарячекатаного рулону, exw Північна Європа становила 100–200 євро за тонну станом на 7 листопада, не змінившись порівняно з попереднім тижнем.

Чиста й доступна енергія для забезпечення переходу

«Сталева промисловість ЄС перебуває у неконкурентному становищі порівняно з іншими виробничими регіонами щодо вартості енергії», — зазначається у плані Європейської асоціації виробників сталі (Eurofer) та Європейської федерації профспілок працiвникiв промисловостi (IndustriAll).

Енергоємний характер виробництва сталі призводить до значного споживання електроенергії, причому ці витрати у Великобританії можуть становити до 180 % валової доданої вартості (GVA) сталевиробників. За переходу на електродугові печі (ЕДП), як зазначили у профільній організації UK Steel, передбачається, що енергоспоживання галузі майже подвоїться.

Наразі в Європейському Союзі сталеваріння здебільшого здійснюється за доменним і киснево‑конвертерним методом (BF-BOF), який менш енергоємний порівняно з маршрутом ЕДП, і витрати на електроенергію в структурі BF-BOF складають менше ніж 4 %. Для підприємств на базі ЕДП частка електроенергії може сягати близько 20 % загальної вартості.

Як зазначає Всесвітня асоціація виробників сталі (worldsteel), близько 89 % енергетичних затрат BF-BOF забезпечується вугіллям, 7 % — електроенергією, 3 % — природним газом і 1 % — іншими газами та джерелами. У сталеварінні на ЕДП структура така: вугілля — 11 %, електроенергія — 50 %, природний газ — 38 % і 1 % припадає на інші джерела.

Нові «зелені» металургійні потужності в Європі здебільшого будуть представлені електродуговими печами та модулями прямого відновлення заліза (DRI), причому, за оцінкою Fastmarkets, з 2025 по 2027 рік введення в експлуатацію перевищить 50 млн тонн нових сталеплавильних потужностей.

Питання розвитку зеленого водню для роботи нових модулів DRI вже зараз є головною темою для обговорень серед європейських металургів.

Використання водню в існуючих модулях DRI у Європі поки що є досить дорогим, як зауважують у Fastmarkets: поточна ціна водню становить близько 5–8 євро/кг. Але, за словами представника сталевиробника з Північної Європи, вартість має наблизитися до «2,5–3,0 євро за кілограм, щоб виробництво сталі стало комерційно доцільним».

Для виробництва 1 тонни рідкого металу в модулі DRI, згідно з галузевими оцінками, потрібно близько 60 кг водню.

«Європа має наростити виробництво електроенергії, що не містить викопного палива. Водночас, для великомасштабного електролізу з метою виробництва зеленого водню необхідний значний обсяг енергії. Тому доцільно розміщувати найбільш енергоємні виробництва поряд із локаціями, де така електроенергія вже доступна або де її можна побудувати», — коментує представник металургійного заводу в Європі.

У спільному плані Eurofer та IndustriAll також йдеться: «Водень відіграє ключову роль, і нас турбує, що політична база щодо водню, ухвалена станом на зараз, не забезпечує доступного водню у масштабах, яких потребує галузь. Якщо зелений перехід має стати реальністю, необхідні термінові заходи зі зниження енергетичних витрат».

Однак, за оцінками учасників ринку, для забезпечення одного модуля DRI потужністю 2 млн т на рік потрібно близько 140 000 тонн водню щорічно.

Хочете стежити за дискусією щодо низьковуглецевої сталі й бути в курсі подій, що впливають на декарбонізацію металургії? Відвідайте нашу тематичну сторінку про зелену сталь, щоб дізнатися більше вже сьогодні.